Є таке когнітивне спотворення, іменоване “Ефект прожектора”. Це коли нам здається, що всі на нас звертають увагу і найменша помилка вплине на нашу репутацію. Але насправді, на нас звертають менше уваги, ніж ми собі думаємо. Хочу про це поговорити.
Одного разу в отроцтві, мій друг Андрій намацав на мені жилетку і поскаржився на те, що його кинула Катя через те, що він курив.
- Ось ти не куриш, – запитав він?
- Ні.
- Продовжуй у тому ж дусі.
Упевнено сказав він крізь зуби, в яких був затиснутий “Самець”. І пустив дим колечком.
- Так, а шо ти не зробиш із курінням те, шо з тобою зробила Катя? – поставив я логічне запитання.
- Боря! Кинути палити ще складніше, ніж кинути дрочити.
Відповів він голосно і з виразом. Я б сказав, із виразом суворого вчителя молодших класів.
Я був дуже здивований. Про те, що кинути палити непросто, я здогадувався. Наш сусід тричі кодувався від алкоголізму і двічі від куріння. Але, мабуть, у того, хто писав йому код, із компіляцією не складалося.
Мене здивувало, що Андрій ось так просто ротом, у компанії з п’яти осіб зізнався, що маструбував. Так, цим займалися всі представники нашої компанії.
Не те, щоб я провів дослідження, які підтверджують мою гіпотезу. Але логіка і наш юний вік дозволили припустити, що я не помилився.
Так от, так, займаються цим усі, але ось так вголос сказати про це…
Однак… ми просто поржали і ніхто ніяк не присоромив Андрія. І не перестав подавати йому руку при зустрічі. Віталися з ним так само, за праву руку.
Того вечора я дійшов висновку… навіть двох.
Перший – бути відкритим і відвертим не страшно, ба більше – це може бути частиною харизми. Дивно, звісно, приходити до розуміння чинників, що формують харизму, через онанізм, але в житті бувають і не такі зигзаги. Повірте людині, яка бачила доповідь про бойових комарів на засіданні ООН.
Другий висновок – на тему “А шо люди подумають” можна взагалі не паритися. До вашого внутрішнього світу ці люди ставляться так само, як Грета Тунберг до критичного мислення. Не знають про його існування, а навіть якщо дізнаються, навряд чи виявлять інтерес.
Кожен зайнятий собою. Ми в центрі своєї уваги, але на периферії уваги оточуючих.
Зазвичай там, де ми яскраво й емоційно боїмося на вище зазначену тему “А шо вони скажуть…”, вони взагалі про нас не думають, вони зайняті тим, шо бояться на тему “А шо ми про них скажемо”.
Одного разу перед виходом на сцену я виявив, що у мене під пахвою порвалася сорочка. Але гонорар за цей виступ я подумки вже витратив. Не відмовлятися ж від нового айфона через громадський осуд. І я вийшов на сцену зі словами:
- Усім привіт, дивіться у мене тут дірка.
- Якщо тепер вас мучить питання, як я міг перегрітися на сонці, коли за вікном зима? Я зараз поясню за нестандартний кіпіш. Просто я щойно виявив цей, не передбачений проєктом, отвір, і одразу став хвилювався, що ви його теж помітите. Але тепер усе добре. Ви його таки помітили, і хвилюватися більше нема про що.
Загалом, я якось викрутився і гонорар відпрацював.
Але якщо ви не на сцені, запевняю вас, оточуючі не помітять навіть три з половиною дірки під пахвами.
У кожного своя тривожна вечірка. І ви на ній не те, що не гість, вас навіть не було в списку кандидатів.
Он той хлопець одягнув різні шкарпетки, але помітив це тільки в маршрутці, крім нього цього ніхто не помітить, але корвалол у найближчій аптеці він уже купив.
А он та дівчина забула відрізати бірку від пальта, але тільки вдома виявить, що ходила з цією біркою назовні весь день. Ніхто не звернув уваги, але пальто вона вночі спалить, а потім хвилюватиметься про те, що тепер її волосся пахне багаттям.
І тільки дядя Сірожа у дзені. Він живе в підвалі вашого будинку, одягається і харчується зі сміттєвого бака у вашому дворі, на ніч читає Діогена і точно знає, що ви про нього взагалі не думаєте. Хіба що коли приходить час викинути старі кросівки, ви їх не кидаєте в бак, а акуратно ставите поруч, щоб поставити нову галочку в списку добрих справ.
Таки робіть добрі справи і забудьте на те, що про вас думають, у більшості випадків вас взагалі не помічають. І це добре, це свобода.
