Подивився, “А в душі, я танцюю”.
Гарна драма, чудові актори, добре провів час.
Багато хто говорить про героїв цих фільмів, як про людей, які зуміли подолати труднощі і таки жити, незважаючи на…
Нічого подібного, один типовий соціопат, який нічого не домігся в житті. Він не написав книжку, не заробив мільйон і не відзначився ні чим, де проявляється сильний характер. Другий теж просто людина, просто живе, не роблячи нічого особливо. Те, що вони в інвалідному візку, не робить їх героями автоматично.
Але фільм гідний перегляду; є привід поржати реальним пацанам і поплакати реальним дівчатам.
